Вівторок , 5 Липень 2022
Головна / Новини / Суспільство / «У кожного з нас свій фронт, і кожен з нас по-своєму наближає перемогу»

«У кожного з нас свій фронт, і кожен з нас по-своєму наближає перемогу»

Зараз, у дуже нелегкий час є люди, які кожного дня долають виклики обставин. Вони виконують свої обов’язки, не зважаючи на емоційний стан та складнощі у повсякденному житті. Одним з таких людей є справжній майстер своєї справи Роман Зоц, підземний механік дільниці конвеєрного транспорту (ДКТ) № 3 шахти «Павлоградська» ДТЕК ШУ ім. Героїв космосу.

Народився та виріс Роман у Павлограді. Батько його також у минулому працював на шахті. Зростав Ромчик звичайним безтурботним хлопцем. Після школи здобув освіту і професію електромеханіка у місцевому технікумі (зараз це технікум НТУ «Дніпровська політехніка»). У гірничі вибої спустився ще у студентські роки, під час практики.

 

«У кожного з нас свій фронт, і кожен з нас по-своєму наближає перемогу»
Роман Зоц – справжній майстер своєї справи.

 

Труднощі загартовують чоловіка

«Під землею мені все було незвично: шум, галас, пил… Але мене це не зупинило. Я навпаки – захотів розібратися, як працює цей великий підземний організм. І згодом почувався в шахті, як у себе вдома», – згадує наш герой.

Потім була служба в армії. А після демобілізації, у 1995 році, Роман влаштувався на шахту «Павлоградська» електрослюсарем.

І на все життя за-пам’ятав науку свого першого наставника – Григорія Кириловича Мальцева. Він навчив молодого слюсаря головному – відповідально ставитись до справи, обов’язків.

На початку було важко. Бувало, навіть шкодував, що обрав таку професію. Але Роман не здався, не покинув шахту. По-перше, робота хоч і важка була, але цікава. А по-друге, велике значення мало те, що потрапив до чудового колективу. Адже для будь-кого важливо, хто поряд з тобою працює. А колеги і наставники охоче підтримували молодого товариша. Зараз наш герой впевнений, що саме ті труднощі, з якими довелося зіткнутися на початку кар’єри, і загартували його характер. І зараз, якби повернути час назад, він впевнений, що, не замислюючись, знову обрав би саме такий професійний шлях.

«Труднощі – вони ж загартовують чоловіка, і сам себе починаєш поважати», – каже Роман.

Кожен повинен займатися тим, що робить найкраще

Електрослюсарем Р. Зоц відпрацював 12 років. Йому навіть на думку не спадало підійматися по кар’єрній драбині. Але його завзятість і успіхи на роботі помітило керівництво та запропонувало спробувати себе у якості виконавця обов’язків заступника механіка. Призначення було вдалим, молодий фахівець показав себе дуже добре. І в 2008 році його затвердили на цій посаді. А вже через два роки він став механіком ДКТ № 3 на рідній шахті.

На питання, чи мріє досягти більш суттєвих успіхів у кар’єрі, наш герой з посмішкою відповів: «Звісно ж, поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Можна було б стати директором шахти… Але зараз про це годі думати. Кожен має займатися своєю справою, тим, що в нього виходить найкраще».

Допомагає підтримка рідних

Роман вважає, що своїм успіхом він значною мірою завдячує і родині, яка в нього просто чудова. З дружиною Оленою Роман разом вже 25 років. Син Артем пішов шляхом батька. Зараз отримує гірничу професію у виші, і наш герой дуже пишається ним. А донька Валерія ще навчається у школі. Сім’я в усьому підтримує тата. І діти, і дружина чудово розуміють: саме робота Романа забезпечує їх добробут і впевненість у майбутньому.

«Щоправда, дружина час від часу просить змінити роботу, щоб міг більше уваги приділяти родині. Але потім заспокоюється. Адже розуміє, що для мене моя справа дуже важлива. І, взагалі, я люблю свою роботу, свій колектив, свою шахту. Без цього вже й не уявляю свого життя. Все склалося саме так, як і повинно було», – впевнений Роман.

 

«У кожного з нас свій фронт, і кожен з нас по-своєму наближає перемогу»
Роман Зоц з дружиною Оленою та дітьми – сином Артемом і донькою Валерією.

 

Завжди потрібно бути на зв’язку

Від своїх підлеглих механік вимагає, перш за все, дотримуватись техніки безпеки у будь-яких роботах.

«Головне, щоб людина повернулася з роботи додому з руками, ногами і головою. І я за це відповідаю», – впевнений Роман В’ячеславович.

Адже механік – це дуже відповідальна посада, і будь-якої миті його можуть викликати на шахту, незалежно від часу доби, вихідного чи відпустки, йому постійно потрібно бути на зв’язку.

Наш герой зі своїми підлеглими відповідає за транспортування породи та вугілля з-під землі на поверхню.

Разом з колегами йому неодноразово доводилося щось модернізувати під час роботи з шахтною технікою та вигадувати різні пристрої для покращення роботи обладнання.

Наприклад, він з підлеглими розробив механічний живильник, який служить для дозованого перекачування гірської маси. Цей механізм зробили більш посиленим та модернізували під конкретні умови їх дільниці.

Роман В’ячеславович завжди відкритий до всього нового. Тим паче, що компанія ДТЕК надає можливість підвищувати рівень своїх знань та кваліфікації на професійних курсах.

«Без розвитку нема професійного руху. А наша дільниця весь час розвивається, тут усе відбувається чітко, наче у годинниковому механізмі. І зупинятися не можна. З’являється нове обладнання, нові технології, нові виклики часу. Треба за ними встигати, бути професіоналами, здатними вчасно реагувати на будь-які нестандартні ситуації. І ми намагаємося бути такими», – каже наш герой.

Р. Зоц впевнений: ще одна складова його професійного успіху – колектив підприємства і високий рівень керівництва шахтоуправління. Тут, мовляв, є головне: віра в людей та підтримка ініціатив.

«Колектив на нашій дільниці склався дуже професійний, практично всю мою трудову діяльність ми працюємо разом. Всі досвідчені та ініціативні люди. Розуміємо один одного на півслові. Кожен з колег любить свою справу і знає її майже досконало. На кожного можна покластися у будь-якій ситуації», – розповідає спеціаліст.

Нинішня ситуація (війна) дуже виснажує людей і фізично, і емоційно. Тому Роману іноді доводиться стабілізувати навіть психологічний стан колег, підтримувати їх. Буває, що почуваються хлопці знесиленими після новин з зони бойових дій.

«Та ми всі дорослі люди і чітко розуміємо, що від нас залежить стабільність усієї країні. Тому, затискаємо свої емоції у кулак – і працюємо далі. Бо за нас це нікому робити. Кожного дня, коли йдеш на роботу, гріє думка, що робимо дуже важливу справу. Адже наша держава має бути енергонезалежною, і саме від нас це залежить безпосередньо. Ми все зможемо і здолаємо. У нас свій фронт і кожен з нас по-своєму наближає перемогу над ворогом», – впевнений механік Роман Зоц.

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Оцените статью:
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Loading...

Теж цікаво!

Воюють ще й з посухою

Воюють ще й з посухою

У 2022 році на Дніпропетровщині відремонтували понад 480 км трубопроводів для зрошення полів. А ще …

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: