Четверг , 17 Октябрь 2019
Главная / Новости / Общество / Про тих, хто повернувся з нiмецької неволi
Про тих, хто повернувся з нiмецької неволi
Марія Іллівна Данилевська з головою Богуславської ветеранської організації Марією Петрівною Тараненко

Про тих, хто повернувся з нiмецької неволi

Дедалі менше серед нас людей, які бачили чи пережили страшні події Другої світової війни. У нас в Богуславі вже немає жодного ветерана тієї війни. Про неї ми дізнаємося тільки по книгах та фільмах. Залишилося лише кілька остарбайтерів – людей, які у юному віці стали невільниками на чужині. Вони не зламалися, вижили і повернулися на Батьківщину.

Ми віддаємо шану і їм – тим, кого німецькі окупанти вивезли до Німеччини на примусові роботи. У 90 роки минулого століття, коли німецький уряд вирішив виплатити всім остарбайтерам грошову компенсацію за рабську працю, дехто навіть позаздрив цим людям.

А чи знаєте ви про важкі поневіряння, які їм довелося пройти?

Після того, як був зірваний гітлерівський план «блискавичної війни» з СРСР, німецька армія стала поповнюватися солдатами з робітників та селян. Працювати ж у сільському господарстві і промисловості третього рейху ставало нікому. Тому у 1942 р. загарбники почали вивозити на примусові роботи у Німеччину молодь з окупованих територій.

За різними даними, лише з України тоді було вивезено понад два мільйони людей. Українці були під пильним наглядом, їх утримували під суворою охороною. Щоб вирізнити робітників з окупованих східних територій, один із чиновників РСХА запропонував нашивати їм на одяг розпізнавальний знак у вигляді прямокутника з літерами ОSТ на блакитному тлі. Згодом вихідців з окупованих східних територій за цим знаком стали називати остарбайтерами, тобто східними робітниками.

Лише з Богуслава з лютого 1942 р. по вересень 1943 р. до Німеччини на примусові роботи вивезли 85 юнаків та дівчат від 16 до 20 років. Їх шанси на виживання залежали значною мірою від того, куди вони потрапляли: на державне підприємство, де умови праці та побуту були найважчими, чи до сільського господаря, де було легше прохарчуватися.

Повернулися в рідне село не всі. Сьогодні у Богуславі залишилось всього троє жінок, які були остарбайтерами у Німеччині.

– Тяжко згадувати ті далекі роки, – говорить Марія Федотівна Самсоненко (Левадська). – Не дай Бог пережити те, що пережили ми. Найцінніше для людей – це мир.

Народилась Марія Федотівна 18 жовтня 1925 р. У травні 1942-го її вивезли до Німеччини. Там до самого визволення вона працювала на заводі Гассан в Лейпцігу. Коли повернулася на Батьківщину, працювала у колгоспі.

Вивезли на примусові роботи і Катерину Корніївну Самарську (Безкровну) 1925 р. н. У травні 1943-го її привезли у Лейпціг на брикетну фабрику, де вона працювала до визволення у 1945 р.

– Відволокли німці на вокзал, і з кінцями… – згадує Катерина Корніївна.

Три довгі роки – з 1942 по 1945 – була в’язнем Осттабору у Любеку на військовому заводі і Марія Іллівна Данилевська (Жерикова) 1923 р. н.

Лише спробуйте уявити! Найкращі молоді роки цих жінок минули на чужині. Вони жили не знаючи нічого про родину, не відчуваючи запаху рідної домівки, не чуючи рідних голосів і пісень…

Не варто забувати історію свого народу, пам’ятаймо тих, хто здобув Велику Перемогу у Другій світовій війні. І цінуймо свою незалежність, захищаймо мир на Землі. Разом ми зможемо це зробити.

Тетяна НАДТОЧІЙ,
завідувачка Богуславським народним історико-краєзнавчим музеєм

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Оцените статью:
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

Тоже интересно!

Мама пропавшего без вести бойца получила награду

Мама пропавшего без вести бойца получила награду

Жительница Павлоградского района Марина Цимба – мама пропавшего без вести 19-летнего украинского бойца Сергея Шевченко …

Комментарии

avatar
  Подписаться  
Уведомление о

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: